Популярное

Автор стихов

Статистика


« Память | Главная | В небі, як в морі, ясна глибина »

Урожай

Опубликовал: admin | 23 Июнь 2009

Прокинулось сонце, умилось росою пахучою,
Ще в річці, під вербами плескалась зоря.
Котився клубками туман понад синіми кручами,
І дихала сонно волога і тепла земля.

А люди вже в полі, гудуть тракторами, машинами,
Удобрюють, сіють, вдихають рослинам життя.
І в небі злились їх пісні с голосами пташиними.
То чисті надії, то вірне людське здобуття.

І бачило сонце їх волю стримку і нескорену,
Їх серце, осяяне світлом добра молодим,
І землю обмиту, дощами политу, поорану
Зігрило яскравим, ласкавим промінням своїм.

І стало проміння пшеничними зернами-перлами,
Річками, глибокими зливами сонячних перл,
Аж подив застиг на гарячому небі завмерлому,
Аж вітер-пустун під комбайном шугнув… і завмер.

А сонце давно вже моргає на вистиглі яблука,
Наповнює запахом білий, рожевий і сонячний сік,
Схиляються груші розлогими вітами з пагорбка,
Та й сливам не вистачить, мабуть, в колгоспах засік.

Ще й нині вилискують довгими жовтими спинами,
Рябіють в огудині круглі, рясні кавуни,
Густі баклажани лежать головешками синіми,
А в листях капуста колише тугі качани…

А вже помідор, буряку і картоплі і соняху…
Як кажуть, бери-набирай та хоч греблю гати,
Старі і малі посміхаються світлому сонечку
І хито підморгують сиві вусаті діди.

А щедра земля чарівним рушником розстелилася
- Будь ласка, вгощайтеся, їжте, це – вам,-
Сказала вона і низенько, низенько вклонилася,
Засмагленнім, обвітренним, сильним селянським рукам.

серпень 1963р.                                                          Кузьменко М.Ф.

Автор: Кузьменко М.Ф. | Ваш отзыв »

Отзывы