Похитнувся світ зачарований,
Він очима мільйон —
мільйонними
Водить в космосі зазіркованім,
Де шляхами ти мчиш
бездонними.
Посміхнешся ти сонцю щирому,
В три дуги мільярдери
щуляться:
Висне хмара над бузувірами,
Ім в посмішці загибель чується.
Подаруєш ти небу чистому
Світлий промінь очей
зволожених,
І до тебе в огні іскристому
Рветься подих сердець
стривожених.
То стривожені люди радістю,
То хвилюючим щастям
сповнені,
Як весняні розквітлі парості,
Як розбурхані хвилі повені.
Бо несеш ти на крилах
зоряних
Не криваву війну, не полум’я
—  Славу людства стрімку,
нескорену,
Мир і волю усім знедоленим.
Так я мріяла, так і сталося.
Хай же лине зорею новою
Світла мрія ця, що’назвалася
Валентиною Терешковою.

Кузьменко М.Ф.