Поэзия души » Земля http://stihotvorenia.com Слова уст человеческих - глубокие воды; источник мудрости - струящийся поток" Притчи 18:4 Fri, 21 Oct 2011 11:44:59 +0000 http://wordpress.org/?v=2.8 en hourly 1 Облака, куда плывёте? http://stihotvorenia.com/624 http://stihotvorenia.com/624#comments Fri, 21 Oct 2011 11:30:52 +0000 admin http://stihotvorenia.com/?p=624 nature_56Облака, куда плывёте?
В чистом небе вы живёте
И ваш личный путь – движенье!
Красота и наслажденье
Взгляд свой в небо устремлять
И за вами наблюдать,
Как неясные виденья
создаёте вы вдали.
И плывут, плывут картины,
Словно в море корабли.
Шишкина Т.Н.

]]> http://stihotvorenia.com/624/feed 0 Поздняя осень http://stihotvorenia.com/110 http://stihotvorenia.com/110#comments Tue, 23 Jun 2009 11:30:13 +0000 admin http://stihotvorenia.com/?p=110 Облетает  позолота
С опечаленных  ветвей.
Только  слякоть, да мокрота,
Да холодный  ветровей.

Неба мрачного седая
Ткань нависла над землей.
Да грачей крикливых стая
Вновь  кружит над головой.

Спят засохшие былинки
У оврагов, у дорог,
Позабытые тропинки,
Одинокий в поле стог.

Там, в полях, пары чернеют
У размашистых  столбов,
Да местами зеленеют
Всходы  зимние  хлебов.

Погрузилась даль степная
В царство сонной тишины.
Отдохни,земля родная,
Ты до будущей  весны.

Кузьменко М.Ф.

]]> http://stihotvorenia.com/110/feed 0 Син і мати http://stihotvorenia.com/60 http://stihotvorenia.com/60#comments Tue, 23 Jun 2009 10:29:42 +0000 admin http://stihotvorenia.com/?p=60 Радіє сонячна земля,
Любов’ю світлою багата.
Вона твоя щаслива мати,
На подвиг людство окриля.

Вона вклоняється тобі
Пшеничним полем, небом синім.
Твоя кохана Україна,
Твої простори голубі.

І твій замріяний Дніпро
В ясній воді кукпає зорі,
І стелять ниви неозорі
Живе пахуче серебро.

І ти стоїш живий-живий!
Над колосками, над садами,
Над нескінченніми віками
Встає твій геній молодий.

Як повно дихає земля.
Вона радіє: “Сину, Сину!”
- А син, до неньки – України
Могутню голову схиля.    (листопад-січень 1963-64рр)

Кузьменко М.Ф.

]]> http://stihotvorenia.com/60/feed 0 В небі, як в морі, ясна глибина http://stihotvorenia.com/21 http://stihotvorenia.com/21#comments Tue, 23 Jun 2009 09:23:04 +0000 admin http://stihotvorenia.com/?p=21 В небі, як в морі, ясна глибина,
Світлою юністю дихає небо.
Наша жадана красуня – весна
Знов повернулась,… і знову без тебе.

Там, над рікою, схилились гаї,
Зорі гарять, наче мрії дівочі…
Світлі надії твої і мої
Я б позабула, так серце не хоче.

Цвіту каштанів мені не забуть,
Я до пелюсток торкаюсь рукою -
Серце здригнулось,.. а весни пливуть,
Наче ті хвилі, одна за другою.

В небі, як в морі, ясна глибина.
Мабуть від неї мені не сховатись.
Я б в ту глибинь поринула до дна,
Тільки не можу до неба дістати.

Кузьменко М.Ф.

]]> http://stihotvorenia.com/21/feed 0 Урожай http://stihotvorenia.com/18 http://stihotvorenia.com/18#comments Tue, 23 Jun 2009 09:18:58 +0000 admin http://stihotvorenia.com/?p=18 Прокинулось сонце, умилось росою пахучою,
Ще в річці, під вербами плескалась зоря.
Котився клубками туман понад синіми кручами,
І дихала сонно волога і тепла земля.

А люди вже в полі, гудуть тракторами, машинами,
Удобрюють, сіють, вдихають рослинам життя.
І в небі злились їх пісні с голосами пташиними.
То чисті надії, то вірне людське здобуття.

І бачило сонце їх волю стримку і нескорену,
Їх серце, осяяне світлом добра молодим,
І землю обмиту, дощами политу, поорану
Зігрило яскравим, ласкавим промінням своїм.

І стало проміння пшеничними зернами-перлами,
Річками, глибокими зливами сонячних перл,
Аж подив застиг на гарячому небі завмерлому,
Аж вітер-пустун під комбайном шугнув… і завмер.

А сонце давно вже моргає на вистиглі яблука,
Наповнює запахом білий, рожевий і сонячний сік,
Схиляються груші розлогими вітами з пагорбка,
Та й сливам не вистачить, мабуть, в колгоспах засік.

Ще й нині вилискують довгими жовтими спинами,
Рябіють в огудині круглі, рясні кавуни,
Густі баклажани лежать головешками синіми,
А в листях капуста колише тугі качани…

А вже помідор, буряку і картоплі і соняху…
Як кажуть, бери-набирай та хоч греблю гати,
Старі і малі посміхаються світлому сонечку
І хито підморгують сиві вусаті діди.

А щедра земля чарівним рушником розстелилася
- Будь ласка, вгощайтеся, їжте, це – вам,-
Сказала вона і низенько, низенько вклонилася,
Засмагленнім, обвітренним, сильним селянським рукам.

серпень 1963р.                                                          Кузьменко М.Ф.

]]> http://stihotvorenia.com/18/feed 0